У 1772 році французький алхімік Орелін Бланкар таємно відвідав містечко Вишнівець. Як усі алхіміки, шукав філософський камінь та вірив в існування Святого Граалю.
На той час у Вишнівці парафіяльною громадою римо-католиків опікувався Орден босих кармелітів. Ченці, а їх у монастирі було всього-на-всього 16, називали себе Братством Янголів Охоронців.
Братство відзначалося богопоклінною мовчазністю. Щоденно готували себе до молитви, до Літургії годин. Крім опіки над паствою, вони берегли таємницю таємниць.
Бланкар вважав, що саме Братству Янголів Охоронців у Вишнівці відомо, де зберігається Чаша-Грааль. За однією з версій європейських алхіміків, яку француз вважав істинною, у святому кубку ртуть з фосфором трансформується в золотий напій -- еліксир, що дає вічну молодість і зцілює від усіх хвороб або перетворює будь-який метал в золото.
Вишневецькі ченці багато часу приділяли письменницькій творчості. У їх творах, які друкувалися в Бердичеві, Львові, Кракові, Варшаві, часто можна було прочитати про містичність буття та про чуда, на які здатна проста людина, віддаючись молитві. Тож його міркування на те, що саме у Вишнівці босі кармеліти бережуть Святий Грааль або принаймі їм відомо, де його знайти, випливали з книжок Братства Янголів Охоронців. Та й мовчазні брати мали велику бібліотеку, яка налічувала понад півтори тисячі книжок і пергаментів.
Маючи добрі знання з теології, французький алхімік напросився у прислужники монастиря з обітницею вислужитись до монашого чину. Звичайно, це була його хитрість, аби довідатись чи направду Граалем опікуються у Вишнівці. Бо ж відомо на всю тогочасну Європу, що найбагатший рід континенту протягом останніх двох століть - це рід князів Вишневецьких гербу Корибут. А останній з Вишневецьких, Михайло Серватій дуже опікувався Братством Янголів Охоронців.
Відтак, алхімік підозрював, що українським князям з покоління в покоління передавалася Чаша. Михайло Серватій помер, а ще раніше померли його діти, тому найбільш ймовірно, що опікунство над Святим Граалем останній Вишневецький передав Ордену.
Проживши півроку в монастирі, Орелін Бленкар помітив, що один чернець з шістнадцяти не промовляє жодного слова. І кожну четверту неділю місяця його після Літургії годин не видно на території монастиря аж до понеділка.
Алхімік вирішив стежити за цим братом. Так, четвертої неділі сьомого місяця він крадькома слідкував кожен крок ченця від першого променя сонця. Мовчазний брат після ранішньої молитви і першої трапези спустився у підвал монастиря.
Монастир, як і палац, мали три яруси підземних ходів. Найнижчий ярус, здавалось би, виглядав найкоротшим. Від останньої сходинки входу до кам'яного тупику якихось двадцять метрів. Але...
У світлі смолоскипу ченця алхімік зі своєї темряви побачив, що брат натиснув на стіні камінь і відкрив потаємний вхід у наступний коридор.
Коли чернець закрив за собою вхід, француз подумав, що тут його застала невдача, бо опинився у повній темряві. Та навпомацки від добрався до "тупика" коридору і, обмацуючи стіну, таки натрапив на виступ-ключ.
Далі тягнулася темрява, в кінці якої мерехтів поблиск смолоскипу. Наблизившись до світла, алхімік побачив кімнату, обставлену різними меблями з химерними візерунками. Химери на креденцях, секретерах, комодах були і з людськими, і з ангельськими обличчями, і у виді звірів. Монах смолоскипом обводив кожен візерунок, наче на химерах справді щось було важливе.
Чернець перебирав руками декілька "облич" звірів і людей, і перед ним відкрився секретер, з якого він витягнув...
Намагаючись заглянути, що робить чернець, алхімік зачепився рясою за кут металевих дверей, і почувся тріск одежі. Монах одразу оглянувся
- Хто тут? Сюди нікому не можна! - заговорив голосно німий монах.
Француз не встиг оговтатись від питання і викриття, як босий кармеліт погасив смолоскип. Далі алхімік відчув удар в груди, від якого покотився на протилежну стіну. А до виходу почулися кроки...
Більше Ореліна Бланкара ніхто не бачив у Вишнівці. Невідомо чи він вийшов і що з ним далі сталося...
Згодом, у Вишневецькому палаці одне за одним змінювалися власники. Почалися війни. Палац тривалий час використовували армії імперських держав, потім була лікарня. І лиш тепер він знову відновлюється, як казав Оноре де Бальзак, у Версаль.
Орден босих кармелітів покинув містечко. Від костелу залишилось небагато, а монастир тепер використовується для навчання у зовсім не за монашими постулатами Братства Янголів Охоронців Ордену босих кармелітів.
Чи справді тут зберігалася Свята Чаша-Грааль? Хто його зна. Так чи інакше, звідси походить найбагатша родина світу - українці, які опікувалися наукою, будували храми, ростили величезні парки, стали королями і полководцями.
А от щодо меблів палацу, то тут появляються все нові і нові експонати антикварних креденців, комодів, секретерів, оздоблені різними химерними фігурами. Може колись хтось знову відкриє секретер.
І на сам кінець, три яруси підземель Вишнівецького палацу і колишнього монастиря досі ніким не досліджені.
Немає коментарів:
Дописати коментар